Образ Богдана Хмельницького в усній народній творчості та художній літературі

Діяльність Б. Хмельницького знайшла відображення у фольклорі та художній літературі.

Особливий інтерес народу до постаті Б. Хмельницького був як у період визвольної війни 1648 - 1654 рр., так і в часи боротьби проти соціального гніту та іноземних загарбників у XVIII ст.

В історичних думах та піснях державотворча діяльність Б. Хмельницького ігнорується, згадується переважно, що він перемагає ляхів. У пісні "Чи не той то хміль" оспівується перша перемога гетьмана над шляхтою в урочищі Жовті Води. У ній Хмельницький - втілення патріотизму народу, його сили. Паралелізм "хміль - Хмельницький" тричі повторюється в пісні,він підкреслює мужність, молодечу звитягу гетьмана. Адже "хміль" у народних піснях - символ молодості, буяння сили. А джерело тієї сили у Хмельницького - в повсталому народі, на допомогу якому гетьман запросив хоч ненадійного, але вкрай потрібного годі союзника - кримську орду. Народ у пісні оспівує Б. Хмельницького як величного і могутнього полководця, який здобув перемогу під Жовтими Водами: "...Не один лях лежить головою в воду", "Ой втікали вражі ляхи, погубили шуби", "не по однім ляшку заплакали діти"...

Історична перемога гетьмана під Корсунем зафіксована у пісні "Засвистали козаченьки", хоча прямої згадки про Хмельницького у ній і немає.

Ставлення до такої постаті, як Хмельницький, у XVIII ст. висловлює виразник ідей гуманізму та селянського просвітительства Г. Сковорода у пісні "De libertate". Він називає гетьмана героєм та отцем вольності.

У XIX ст. неоднозначно оцінював роль Хмельницького в історії України Тарас Шевченко. Шануючи гетьмана як керівника визвольної війни українського народу, називаючи його у низці творів славним, благородним, геніальним бунтарем, козачим батьком, він водночас негативно ставився до деяких його діянь. У "Розритій могилі" поет звинувачує Хмельницького в тому, що внаслідок його договору 1654 року з російським царем Україна втратила волю, називає його нерозумним сином. Постать Б. Хмельницького посідала вагоме місце у творчості І. Франка. У статті "Xуторна поезія П. А. Куліша" він доводить необгрунтованість намагань відомого історика і письменника зобразити гетьмана як підступного і безпринципного політика. А в поемі "На Святоюрській горі", передаючи діалог Хмельницького з польським послом Любовицьким, який від імені короля Яна Казимира пропонує "правдивий мир".

Як бачимо, і в ХІХ-ХХ ст. ст. кращих письменників цікавить образ Б. Хмельницького.

У наш час до нього звертається, зокрема. Ліна Костенко. Пишучи про Чураївну, вона намагається збагнути, про що міг думати гетьман опівночі напередодні бою, про що він з Богом радився? А може, він знову думав про свободу?

Отже, інтерес до постаті Богдана Хмельницького не вгасав ще від часів визвольної війни 1648 -1654 рр. Він то зростав, коли виникала потреба осмислити події певного періоду, то спадав, коли до того нічого не спонукало.

З фольклорних творів та художньої літератури перед нами постає цільний образ гетьмана Хмельницького, ім'я якого стало символом непохитності й мужності в боротьбі за визволення українського народу.